Влюбленный в Карпаты
Не помню точно когда — 27 или 29 лет назад, — моя бабушка ездила в Яремчу отдыхать в одноименном санатории. Оттуда она мне привезла свирель и прекрасный фотоальбом «Яремча Ворохта», полный роскошных пейзажей этого уголка Карпат. Наверное, с тех пор я люблю горные пейзажи и до сих наизусть помню стихи Максима Рыльского — и готов их декламировать сейчас практически постоянно:
У вечері ховають сонце скелі,
Лиш відблиск його сяєз-за гори,
Імла рожева повива оселі,
Тепло з вершин заходить у двори.
Десь за хребтом промінню спочивати,
Щоб вранці знову лити свій потік.
За все це сонячними звуть Карпати,
Тут сонце й гори — здружені навік.
Яке ж це слово приязне: Карпати!
Його з дитинства серцем я злюбив,
У нім і грому майського розкати,
І сива далечінь гірських шпилів…
Право, приятно видеть, как правильно пытается развиваться Прикарпатье — и очень хочется